Тинецькі літургійні зустрічі

Бенедиктинське абатство в Тинці та Домініканський літургійний центр організовували зустрічі спільнот, які працюють для літургії в Польщі, з єпископами, що представляли Комісію з питань Божого культу і дисципліни таїнств Конференції єпископату Польщі.

Ідея зустрічей

У Польщі ми ще можемо радіти, що велика кількість людей живе своїм зв’язком із Церквою через літургію, особливо через недільну Месу. Навіть не посилаючись на соціологічні дослідження, ми слушно можемо припустити, що для більшості католиків нашої країни це часто єдиний спосіб жити зв’язком із Церквою. На жаль, можна також припустити, що в багатьох він значною мірою ґрунтується на обов’язку, якого вони не до кінця розуміють. Мало спільнот, у яких участь у Месі сприймають як привілей і благодать. Ми часто чуємо скаргу, що літургія нудна або незрозуміла. Багатьом важко долучитися до літургійної дії. Вони приходять на Месу просто й побожно, щоб помолитися або послухати гомілію. Вони не усвідомлюють багатства змісту і значення, яке пропонує літургія. Легко піддаються розсіяності й зневірі. За таких умов важко припустити, що для вірних загалом літургія справді є джерелом сили і вершиною діяльності Церкви.

Тим часом досвід деяких чернечих спільнот, насамперед монаших (і пов’язаних із ними середовищ), показує, що літургія, звершувана правильно, гідно і з віддачею, – це не лише сильне свідчення віри і присутності Церкви в сучасному світі, а й потужне знаряддя євангелізації. Цей досвід присутній у секуляризованій Європі, і з огляду на нинішній стан релігійного життя в Польщі з нього безперечно варто черпати.

І певною мірою так і відбувається. Обнадійливо, що дедалі більше парафій, душпастирських центрів і груп оновлення намагаються підкреслити роль і значення літургії. Останніми роками постало щонайменше з десяток центрів, які приділяють особливу увагу звершенню літургії і духовності, заснованій на її багатстві. Здебільшого це низові ініціативи мирян, які розуміють літургію і хочуть її поширювати.

На практиці, однак, вони стикаються з проблемами:

  1. Перша – труднощі з розвитком їхньої діяльності, бо люди поза цими середовищами вважають її «чимось для фахівців», а не для католиків загалом.
  2. Друга – часте нерозуміння і навіть небажання з боку пастирів (особливо парохів), які воліють рівнятися на очікування більшості, знижуючи планку.
  3. Третя – розрив між діяльністю Конференції єпископату і пастирів. Це потребує пояснення: хоча ми знаємо, як багато добрих ініціатив започатковує Єпископська комісія з питань Божого культу і дисципліни таїнств, ми знаємо також, як мало з них має продовження в роботі пастирів. І навпаки – як мало зацікавлення часом виявляє церковна влада до низових ініціатив. Часто в цьому винні організатори реколекцій, майстерень і літургійних центрів. Є й похвальні винятки з цього правила. Утім, схоже, що для зміцнення співпраці ще багато треба зробити.

З огляду на сказане можна запропонувати такий висновок: Церква в Польщі потребує літургійного душпастирства, яке можна розвивати лише у співпраці обох комісій із душпастирськими середовищами, що вже в різний спосіб намагаються оживити літургійну духовність. Тому перспектива спільної зустрічі комісій Конференції єпископату і Конференції вищих настоятелів чоловічих чернечих орденів у Польщі, які займаються літургією, з людьми, залученими до літургійного душпастирства, видається надзвичайною нагодою відкрити новий етап праці в ділянці, близькій усім нам. Водночас це могла б бути дуже важлива сторінка нової євангелізації, яку треба написати саме тепер, на порозі Синоду єпископів, присвяченого цій темі й запланованого на осінь.

Зустріч (продовження і розвиток першої зустрічі літургійних спільнот у Польщі, що відбулася в Тинці 11 грудня 2010 року) могла б охоплювати:

  • представлення різних видів діяльності, натхненних як низовими ініціативами, так і обома комісіями;
  • обговорення найнагальніших питань літургійного душпастирства;
  • узгодження спільного плану дій, завдяки якому душпастирські спільноти могли б підхопити завдання, поставлені Конференцією єпископату.

Для людей, залучених до літургійного душпастирства, надзвичайно важливо відчувати, що їхня праця виконує волю єпископів і як така ними підтримується. Мені видається дуже важливим, щоб ми перестали бути анонімними для наших Пастирів і щоб їхнє благословення було справжнім, а не припущеним. Я впевнений, що потенціал і віддача мирян і духовенства, які долучаються до справи оновлення літургійної духовності, будуть великою допомогою для комісій, якщо тільки ми знайдемо спосіб їх використати.

Зустріч, про яку я пишу, була б особливо корисною, якби в ній взяли участь люди, залучені до центральних літургійних дияконій Руху «Світло-Життя», центри літургійного душпастирства, як-от Домініканський літургійний центр, літургійні центри в Щецині та Хожуві, Центр літургійної формації сестер святої Ядвіги Королеви тощо, люди, залучені до відродження григоріанського хоралу і традиційного співу (Школа канторів в Ельблонзі, Вроцлавська літургійна вокальна студія, григоріанські схоли), а також люди, залучені до душпастирства, організованого довкола надзвичайної форми римського обряду.

Добре було б, якби вибрані особи представили на зустрічі «мапу» низових ініціатив у літургійному душпастирстві, їхні успіхи і проблеми, з якими вони стикаються. Представники найдинамічніших центрів потім відкрили б дискусію. Як виміряти динамізм цих центрів – окреме питання; пропозиції вітаються. Темами цих виступів могли б стати найбільші виклики, що постають сьогодні перед літургією в Польщі з огляду на культурні зміни в нашій країні, і пропозиції, як на них відповісти.

Дуже бажано було б, щоб члени обох комісій відгукнулися на ці виступи і вказали на ті напрями діяльності Конференції єпископату і чернечих орденів, до яких могли б долучитися люди, залучені до літургійного душпастирства в широкому сенсі.

Фото з першої зустрічі: Домініканський літургійний центр.
Фото вгорі сторінки і в списку проєктів узято з сайту Тинецького абатства.

  • Зустріч 1

    У суботу, 11 грудня 2010 року, у бенедиктинському абатстві в Тинці відбулася зустріч літургійних спільнот з ініціативи абата Бернарда Савіцького OSB і о. Томаша Грабовського OP, президента Домініканського літургійного центру.

    Учасники зібралися, щоб поговорити про кризу літургії в Польщі й домовитися про спільні ініціативи, які могли б її подолати.

    Серед близько 50 учасників були богослови, літургісти, музиканти, керівники груп та організатори музичних і літургійних майстерень, пов’язані, зокрема, з Літургійним центром Руху «Світло-Життя» в Хожуві, Домініканським літургійним центром, журналом «Christianitas», реколекціями «Mysterium Fascinans» і Вроцлавською літургійною вокальною студією. Особливим гостем зустрічі був голова Комісії Конференції єпископату Польщі з питань Божого культу і дисципліни таїнств єпископ Стефан Ціхи.

    Як зазначив о. Савіцький у своєму запрошенні, «серед тих, хто ходить до храму, ми бачимо дедалі більшу тугу за гідною літургією». Учасники не приховували, що ситуація в багатьох храмах може розчаровувати.

    Вони вказували на недбалість і брак літургійної свідомості та культури, що призводять до рутини й поспіху і навіть до зловживань з боку священників. Часом не допомагають навіть звернення до парохів. «Священники недооцінюють свою потенційну аудиторію і ‚знижують планку‘, – пояснює Томаш Декерт, керівник редакції Liturgia.pl. – Вони не пошлються в гомілії на богослов’я, припускаючи, що люди не зрозуміють. Не використають Першої євхаристійної молитви, бо вона задовга і вірним може стати нудно. Не запровадять ординарію латиною, бо вважають, що люди не впораються».

    Те саме зниження планки ми часто бачимо й у церковній музиці. «Я мрію, щоб одного дня люди, відповідальні за музику у своїх спільнотах, мали базові знання з музики і літургії, бо – поряд із віддачею і пристрастю – це необхідні знаряддя, щоб гарно і свідомо брати участь у літургії», – каже Катажина Млинарська, з ініціативи якої 2009 року засновано Вроцлавську літургійну вокальну студію. «Ініціатива адресована не лише тим, хто співає в ансамблях чи схолах, а кожному, хто хоче розвивати свій голос», – додає вона.

    Проблема естетики в храмі стосується не лише музики, а й його оздоблення. «Що люди знаходять там, де мали б відчути священне?» – запитує о. Ієронім Крайс OSB, автор книжки Podręcznik ikebany liturgicznej. Kwiaty w kościele. «Нав’язливу, пишномовну, нудну пропаганду – бо це не має нічого спільного з євангелізацією; це може лише відштовхнути людей». Він запевняє, що навіть добре дібрані й добре скомпоновані квіти можуть служити проголошенню Слова.

     Багато критики було адресовано ієрархічній Церкві. На запитання, чи почувається він зачепленим, єпископ Стефан Ціхи відповів, що усвідомлює: деякі питання порушують через його присутність, і це добре. Він також пообіцяв спробувати наприкінці прояснити ці справи. Попри цю обіцянку, у своєму підсумку єпископ вказав на певні церковні ініціативи в ділянці літургії, які, однак, ідуть паралельно з ініціативами мирян. Про брак справжньої співпраці в цій ділянці він не висловився.

    Утім, на критиці не зупинилися. Учасники розглядали можливі шляхи розв’язання проблем, що стосуються гідної обстановки і звершення літургії відповідно до її значення. Постало питання формації – не лише священників, які звершують Месу, і міністрантів, читців, псалмістів, канторів, схол та органістів, які на ній служать, а й тих, хто в ній бере участь. Павел Мільцарек із «Christianitas» застеріг від того, щоб зводити її лише до теорії: «Це наш позитивістський шаблон: ми досі віримо, що що більше освіти, то більше люди зрозуміють і всі проблеми розв’яжуться. Ми намагаємося розв’язати проблему літургії, багато говорячи про неї і багато роблячи поза нею».

     Альтернативою видається формація через звершення, значення якої підкреслив семінарист Кшиштоф Поросло, один з організаторів реколекцій «Mysterium Fascinans», четвертий випуск яких відбудеться 12–14 серпня 2011 року. «Я люблю метафору літургії, запропоновану Романо Гвардіні: літургія – це ‚гра‘ – можна навіть сказати ‚забава‘, – не в сенсі чогось поверхового і неважливого, а в сенсі того, що під час ‚гри‘ людина цілком вільна; вона є собою – ‚гра‘ є формою її існування. Ідеться про те, щоб бути в літургії цілком справжніми, стояти перед Богом у правді про себе і доростати до того, ким ми маємо бути. Коли ми починаємо звершувати літургію, нам потрібна й певна рамка, певні правила, за якими наша ‚гра‘ стає повнішою. Це виражає і метафора танцю: той, хто танцює, також вільний, справжній щодо партнера і радіє танцеві. Але щоб так сталося, спершу треба вивчити кроки». На його думку, це не означає цілком відмовитися від теорії на користь практики. «Здорова катехеза, яка вводить або пояснює, необхідна і впливає на те, як ми переживаємо літургію. Яких пропорцій дотримуватися? Це найважче питання, і ми постійно вчимося його, організовуючи реколекції. Ми рухаємося радше до вступних катехез, ніж до академічних, дуже точних лекцій, і передусім підкреслюємо першість самого звершення. Не стільки говорити про літургію, скільки звершувати її», – наголошує семінарист Кшиштоф Поросло.

     Окреме питання – як виглядає формація через звершення у випадку дітей. На думку Томаша Декерта, особливі Меси для наймолодших, замість виховувати їх до дорослості, дорослі пристосовують до їхніх гаданих потреб. Павел Мільцарек визнає, що ці Меси мають багато позитивних рис, але наголошує, що вони не виконують своєї ключової ролі: не вводять дітей у саму літургію. Він додає, що Меса, звершувана для дітей, має бути ощадною в доповненнях, але повною.

    Важко було позбутися враження, що кількість і складність проблем переважають ідеї щодо їх розв’язання. Навряд чи можна очікувати, що ця жменька людей за короткий час щось змінить у великому масштабі. Варто, однак, пам’ятати, що це була перша зустріч такого роду і вона показала, що в різних частинах Польщі є люди, яким не байдуже покращення ситуації і які роблять у цьому напрямку невеликі кроки, – а це дає надію, що все зміниться на краще.

  • Зустріч 2

    У вівторок, 28 лютого 2012 року, у бенедиктинському абатстві в Тинці відбулася зустріч літургійних спільнот з усієї Польщі. Серед запрошених гостей були єпископи Комісії з питань Божого культу і дисципліни таїнств Конференції єпископату Польщі: її голова єпископ Адам Балабух і єпископ Стефан Ціхи.

    Цьогорічна зустріч мала підсумувати час між двома зустрічами і представити новому голові комісії, а також її членам і консульторам актуальні проблеми так, як їх діагностують відповідальні за поширення літургії в різних середовищах Церкви в Польщі; крім єпископів, були присутні також о. Матеуш Матушевський і о. Домінік Островський. Як господар, зустріч провадив тинецький абат о. Бернард Савіцький OSB.

    Вступне слово виголосив о. Томаш Грабовський OP, президент Домініканського літургійного центру, який разом з абатством організовує літургійні зустрічі. Його виступ мав на меті накреслити мапу літургійних ініціатив, з особливою увагою до діяльності менших спільнот, яку часто не помічають на загальнонаціональному рівні, але яка цінна і потенційно дуже важлива для літургійної формації.

    У своїх виступах запрошені гості поділилися спостереженнями про літургійне життя: про формацію, практику звершення і проблеми, які, на їхню думку, її супроводжують. Першим виступив Кшиштоф Поросло, семінарист Вищої духовної семінарії в Кракові та організатор літургійних реколекцій «Mysterium fascinans», який порушив тему «труднощів із розвитком їхньої діяльності, бо люди поза цими середовищами вважають її чимось для фахівців, а не для католиків загалом». Текст свого виступу, натхненного адгортацією Бенедикта XVI «Sacramentum Caritatis», він також опублікував у своєму блозі.

    Питання «частого нерозуміння і навіть небажання з боку пастирів (особливо парохів), які воліють рівнятися на очікування більшості, знижуючи планку» порушив Марцін Борнус-Щициньський, співзасновник фестивалю «Pieśń Naszych Korzeni» («Пісня наших коренів») і кантор у Храмі Божого Провидіння у Варшаві. Павел Мільцарек із журналу «Christianitas» говорив, своєю чергою, про можливе співіснування двох форм римського обряду в парафії.

    Після монашої Молитви протягом дня, звершеної з ченцями в храмі святих Петра і Павла, та обіду короткий огляд роботи Літургійної комісії Конференції вищих настоятелів чоловічих чернечих орденів у Польщі і Комісії з питань Божого культу і дисципліни таїнств Конференції єпископату Польщі представили їхні голови: о. Бернард Савіцький і єпископ Адам Балабух разом з єпископом Стефаном Ціхи. Єпископи також відповіли на попередні виступи і на запитання учасників, порушені в короткій дискусії після обіду.

Майстерні незвичайної музики

Ми були гостями Тинецького абатства і під час Майстерень незвичайної музики 2015 року, коли звершили Месу, яку співали учасники майстерень.

Ad Fontes Tiniecenses

Ми патронуємо наукові конференції в Тинецькому абатстві

У жовтні 2020 року в Тинецькому абатстві розпочинається цикл наукових конференцій, які відтоді відбуватимуться раз на два роки.

Конференцію організовують Фундація Chronić Dobro при Тинецькому абатстві, Тинецький центр григоріанського хоралу, Папський університет Івана Павла II в Кракові і Післядипломні студії літургійної монодії. Її патрони – AISCGre – Міжнародна асоціація дослідження григоріанського хоралу (польська секція), PIL – Pontificio Istituto Liturgico Sant’Anselmo і Домініканський літургійний центр.

Мета конференцій – представити результати досліджень середньовічних літургійних і музичних джерел Тинецького абатства та їхнього внеску в культуру Польщі, Центральної і Східної Європи.