Проща з реколекціями – скасована
Великопосні реколекції в дорозі, які проводять отці-домініканці
Проєкт призупинено на 2026–2027 роки; можливо, він відбудеться в майбутні роки.
Проєкт призупинено на 2026–2027 роки; можливо, він відбудеться в майбутні роки.
Четвер* – Утрехт
Pandhof Sinte Marie
Старокатолицький собор св. Гертруди
Прихована церква Gertrudiskapel
Catharijneconvent
Собор св. Катерини
Собор св. Мартина
Церква св. Петра
Пам’ятник св. Віллібрордові
Церква св. Августина
П’ятниця – Амстердам
Співкафедральний собор св. Миколая
Ons’ Lieve Heer op Solder
Oudekerk
Westerkerk
Heilige Stede
Begijnhof
Субота – Гарлем, Амстердам
Собор св. Бавона
Колишній собор св. Бавона
Вільний час в Амстердамі
Свята Меса перед процесією
Участь у Тихій процесії
Неділя – Амстердам
Свята Меса в каплиці Occohofje
Проїзд через Німеччину
Повернення до Польщі
* Вирушаємо з Кракова в середу й ночуємо в Ганновері (Німеччина).
Stille Omgang нідерландською означає «Тиха процесія». І вона справді така. У тиші, без Найсвятіших Тайн, без облачень, процесійних хоругв чи інших зовнішніх виявів віри, у звичайному одязі кілька тисяч людей уже 145 років проходять вулицями старого Амстердама в ніч із суботи на неділю після 15 березня.
Коли 1881 року Йозеф Лаусберг і його друг Карел Ельсенбург із кількома знайомими вперше за триста років пішли слідами своїх предків, зовнішні знаки католицького культу були заборонені. І за понад сто років традиційна форма Тихої процесії вкоренилася так глибоко, що навіть після скасування заборони 1983 року ніхто не хотів її змінювати.
Вони починають і закінчують на площі Спей, неподалік від якої колись стояла каплиця Heilige Stede, де зберігалося чудесно збережене Тіло Господнє. Вони йдуть Калверстрат, де сталося Амстердамське чудо, минають прекрасну готичну Нову церкву (Nieuwe Kerk), ідуть Нівендейк до колишнього берега морської затоки (де сьогодні гордо розкинувся вокзал) і повертаються паралельними вулицями Вармусстрат і Нес. Вони приходять з усіх Нідерландів і навіть з-за кордону. Не лише католики, хоча вони досі становлять більшість. Сьогодні Тиху процесію організовує спеціальне товариство; перед процесією нідерландські єпископи служать у міських храмах Меси для окремих груп прочан, а для молоді є особлива програма на цілий день.
Як усе почалося? Ще в середині XIV століття Амстелредамме, що означає «гребля на річці Амстел», був крихітним рибальським селом, що тонуло в багнюці, як багато інших на осідаючому, заливаному штормами узбережжі затоки Північного моря – Зейдерзе. Так тривало до середи 15 березня 1345 року. Цей один день змінив історію міста – «порту, великого, як світ», – і всіх Нідерландів.
У будинку на Калверстрат, сьогодні розкішній торговельній вулиці в самому серці амстердамського Старого міста, помирав рибалка (можливо, його звали Ісбрант Доммер). Він прийняв єлеопомазання хворих, але не зміг утримати Святого Причастя й виблював його. Згідно з приписами, Тіло Господнє кинули у вогонь, що горів у вогнищі. Наступного ранку, коли чистили камін, виявилося, що гостія не згоріла. Розслідування утрехтського єпископа, до дієцезії якого належала ця місцевість, підтвердило чудо. Очевидне євхаристійне чудо. Невдовзі збудували каплицю (Heilige Stede, «святе місце»), і до Амстердама почали сходитися натовпи прочан. Ще одне чудо сталося 1452 року. Під час страшної пожежі міста каплиця згоріла. Але Тіло Господнє, вміщене в монстранцію і шановане вже понад сто років, знову було врятоване з полум’я.
Жвавий прощовий рух із краю та з-за кордону (найславетнішим прочанином був імператор Максиміліан Габсбург, якого чудесно зцілено) сприяв швидкому зростанню розмірів і значення міста над Амстелом. У Heilige Stede звершувалися урочисті богослужіння з найкращою музикою того часу, а містом проходили величні процесії. Так було до 1578 року. Тоді, попри героїчну оборону амстердамських жінок, Heilige Stede захопили протестанти. Вони знищили все її оздоблення (єдине, що вдалося врятувати, сховавши заздалегідь, – чудово ілюмінований музичний рукопис, так званий Кодекс Окко) і перетворили храм на стайню та склад. Згодом його повністю знесли.
Довгих 270 років католики в Амстердамі й у всіх Нідерландах жили в підпіллі, але не дали себе зламати. Щойно з’явилися політичні можливості, Католицька Церква в Нідерландах повстала з попелу. Вона пережила катастрофу Другої світової війни й потужні потрясіння 1960-х років. І найсильніший зовнішній вияв її віри – амстердамська Тиха процесія. Цього року на запрошення єпископа Гарлема-Амстердама Яна Гендрікса й ми – прочани з Польщі – маємо нагоду вперше пережити цю молитовну ходу вечірніми вулицями старого Амстердама. В оточенні переповнених кофішопів, ЛГБТ-барів і закладів Кварталу червоних ліхтарів ми зможемо дати сильне свідчення віри тим, хто не знає Христа й ще має відкрити, як дуже Він їм потрібен.
Щойно Ви надішлете й оплатите заявку, Вам уже не треба дбати про ці складники подорожі – ми подбаємо про кожну деталь.
На маршруті Краків–Амстердам–Краків: комфортабельний автобус із відкидними й розсувними сидіннями, кондиціонером, баром, туалетом і DVD.
4 сніданки й 4 вечері в місцях проживання.
4 ночі в готелях 2 або 3 зірки, дво-/тримісні кімнати з ванною.
Страхування в Signal Iduna (медичні витрати + хронічні хвороби 30 000 EUR, нещасний випадок 15 000 PLN, багаж 1000 PLN), внески до Туристичного гарантійного фонду й Фонду туристичної допомоги.
Духовну опіку над прощею здійснюють отці-домініканці Давид Колодзейчик і Лукаш Місько.
Супровід керівника групи з турагенції Misja Travel і гіда, що спеціалізується на Тихій процесії.
>
Утрехт – нідерландський відповідник нашого Гнєзна, тільки місту 2000 років: воно постало як фортеця, яку римляни збудували близько 50 року н. е. на лімесі, славетному кордоні Римської імперії вздовж Рейну й Дунаю. Вона називалася Траєктум. Сьогодні це місце займають собор св. Мартина й площа перед ним. Мешканці Утрехта пишаються римським минулим міста й дбають про збереження його слідів.
Після відходу римлян Утрехт і південна частина сучасних Нідерландів належали частково романізованим і християнізованим германським племенам (франкам), а на півночі жили фризи-язичники. Хоча християнство ніколи не відступало із земель на південь від Рейну, окрему утрехтську єпархію засновано, коли наприкінці VII століття місто стало осідком св. Вілліброрда, місіонера з Британських островів, відомого як апостол Нідерландів.
Теперішній ординарій, добре відомий у Польщі кардинал Віллем Ейк, – 71-й єпископ Утрехта.
Утрехт був рідним містом єдиного нідерландського папи, Адріана VI (1522–1523). Про нього нагадує будинок, споруджений на його наказ, званий «Папським будинком» (Paushuize). Він буде на нашому маршруті.
Дорогою до старого міста ми відвідаємо нещодавно відреставровану церкву св. Августина. Поряд із собором св. Катерини це другий історичний католицький храм Утрехта. Його збудовано в стилі класицизму в 1839–1840 роках як перший великий католицький храм міста після скасування заборони католицького культу. Це приклад так званих Waterstaatskerken («церков Водного управління»), будівництво яких наглядали інженери Головного управління громадських робіт і водного господарства (Rijkswaterstaat). У Нідерландах їх кілька десятків. Її присвята продовжила традицію «прихованої церкви», яка з 1636 року таємно діяла в міському будинку на Єрузалемстрат. Кілька років тому правління католицьких парафій вирішило закрити церкви св. Августина й св. Катерини. Це викликало велике обурення, завдяки якому обидві церкви досі відкриті й у них звершується богослужіння. У церкві св. Августина щодня опівдні служиться Свята Меса – щось виняткове для Нідерландів. Церкву обслуговують августинці, орден, до якого належить Святіший Отець Лев XIV.
Св. Вілліброрд жив на зламі VII і VIII століть. Він був англосаксонським ченцем-бенедиктинцем, який близько 690 року переплив Північне море, щоб навернути до християнства язичницькі землі Нідерландів. Він робив це в ім’я безкорисливого кельтського ідеалу peregrinatio Christi, «мандрівки заради Христа». Це було небезпечне заняття – незадовго перед тим фризи-язичники вбили св. Боніфація. Але Вілліброрд співпрацював із Карлом Мартеллом з династії Каролінгів і зумів закласти основи тривкої церковної організації в нідерландських землях (доти там із IV століття існувала лише єпархія в Тонгерені/Маастрихті). Він похований в абатстві, яке заснував в Ехтернаху в Люксембурзі, де щороку на його честь відбувається славетна «танцювальна процесія». Католицький собор Утрехта зберігає розкішний релікварій з його мощами.
Церква св. Петра входить до утрехтського «хреста церков» XI століття. Крім церкви св. Петра, до нього належали собор св. Мартина, церква св. Івана та знесені церкви св. Марії й св. Павла. Вона входить до сотні найважливіших нідерландських пам’яток зі списку державної агенції культурної спадщини. 1076 року вона стала сценою великої політики: коли папа Григорій VII відлучив від Церкви імператора Генріха IV, імператор якраз перебував в Утрехті. У помсту він наказав місцевому єпископові своєю чергою відлучити папу. Єпископ зробив це з престолу церкви св. Петра. Того ж вечора в церкву вдарила блискавка й спалила її. Це витлумачили як Божу кару. Сьогодні церква св. Петра переважно готична, але всередині має багато добре збережених романських елементів, зокрема крипту. Якщо відвідати церкву св. Петра не вдасться, замість неї ми зможемо відвідати церкву св. Івана, яка також належить до «хреста церков» і зберегла всередині романські елементи.
Св. Мартин Турський – покровитель міста, і досі в день св. Мартина Утрехтом на його честь проходить барвиста хода. Найважливіший храм Утрехта, колись осідок св. Вілліброрда, від XVI століття перебуває в руках протестантів. Його збудовано на місці давнішої римської фортеці. Це єдиний собор у Нідерландах у класичному готичному стилі французьких соборів. Він не має нави, що завалилася під час страшної бурі 1674 року. Збереглися високий хор із трансептом і вежа заввишки понад 112 м, що сьогодні стоїть по другий бік соборної площі. Це найвища церковна вежа в Нідерландах і найвища будівля Утрехта. Збереглися також клуатр і капітульна зала колишнього соборного комплексу. Саме там 1579 року, під час війни за незалежність від іспанських Габсбургів, було підписано Утрехтську унію, з якої згодом постала Республіка Сполучених провінцій – теперішня нідерландська держава.
Єпископська катедра кардинала Віма Ейка в соборі св. Катерини в Утрехті з його гербом і девізом «Noli recusare laborem» – «Не відмовляйся від праці».
Храм, що колись належав кармелітам і йоаннітам, утворює єдиний комплекс із колишнім монастирем, де сьогодні міститься музей сакрального мистецтва Catharijneconvent, найбільший державний музей такого роду в Нідерландах. Він слугує собором кардинала Віллема Ейка, архієпископа Утрехтського й примаса Нідерландів.
На думку декого, це єдиний оригінальний готичний храм у Нідерландах, що досі в руках католиків. План закрити собор кілька років тому викликав міжнародне обурення. Почасти й завдяки протестам, надісланим із Польщі, від цього рішення відмовилися. Останніми роками на Різдво в соборі виставляли оригінальний неаполітанський вертеп XVIII століття з 600 фігурами в добірних костюмах зі справжніх тканин.
Головний державний музей сакрального мистецтва Нідерландів засновано в 1970-х роках у колишньому монастирі кармелітів/госпітальєрів. Він не лише зберігає, реставрує й експонує найцінніші сакральні артефакти з Нідерландів від останніх століть першого тисячоліття до Нового часу – наприклад, чашу св. Лебуїна IX століття, жезл абатів Егмонда й єпископів Гарлема XIV століття (врятований під час протестантського іконоборчого шаленства простою жінкою, праллею місцевих домініканців) і твори Яна ван Скорела, Рембрандта та Франса Галса.
Він також тісно співпрацює з Церквами й релігійними спільнотами, допомагаючи рятувати найцінніші сакральні пам’ятки, яким по всій країні загрожують руйнування й закриття. До нього входить так званий «Найбільший музей Нідерландів» (Grootste Museum van Nederland) – група з 23 найцінніших християнських храмів, синагог і мечетей. З них собор св. Миколая в Амстердамі, католицький собор св. Бавона в Гарлемі й собор св. Мартина в Утрехті є на нашому маршруті. Музей проводить дослідження й організовує цінні тимчасові виставки, як-от широку виставку, присвячену єдиному нідерландському папі Адріанові VI з нагоди 500-річчя його смерті, і виставку «Van God los» («Геть від Бога»), що досліджувала крах християнства й масове відступництво в Нідерландах у 1960–1970-х роках.
Цей собор – головний храм Старокатолицької церкви Нідерландів і осідок її архієпископа. Його збудовано на початку XX століття в неороманському стилі на згадку про сусідню романську церкву св. Марії, знесену за наказом Наполеона Бонапарта. Він на нашому маршруті через прилеглу каплицю св. Гертруди – колишню приховану католицьку церкву (schuilkerk) з часів, коли протестанти переслідували католиків, засновану 1634 року й збережену в майже первісному стані. Це одна з двох schuilkerken на нашому маршруті. Друга, «Наш любий Господь на горищі» (Ons’ Lieve Heer op Solder) в Амстердамі, – всесвітньо відомий музей.
Церкву св. Марії, одну з найбільших і найкрасивіших романських будівель у Нідерландах, збудовано в XI столітті коштом імператора Генріха IV та єпископа Конрада. Після Реформації вона належала протестантам. 1813 року імператор Наполеон Бонапарт наказав її знести, а виручку від продажу матеріалів використати на свої військові походи. Зберігся лише фрагмент клуатру. Мешканці Утрехта досі оплакують цю втрату й намагаються різними способами її вшанувати. На місці, де вона колись стояла, нещодавно відкрили оновлену площу з інформаційними стендами й великим муралом на згадку про церкву. На жаль, Нідерланди пережили багато хвиль знесення храмів і нищення сакральних пам’яток – руками і чужоземних ворогів, і місцевих іконоборців, останню – в 1960–1970-х роках, але там завжди були люди й установи, які цю спадщину рятували й вшановували. Pandhof Sinte Marie – добрий символ цього.
Як місто моряків, мореплавців і рибалок, Амстердам традиційно був пов’язаний зі святим єпископом Миколаєм Мирлікійським. Зрештою, усі Нідерланди й сьогодні глибоко шанують цього чудового покровителя, а листопадові в’їзди – intochten – Сінтерклааса, завжди вбраного як єпископ, до окремих міст належать до найбільших публічних свят країни. Тому в Амстердамі три історично важливі храми, присвячені Доброму Святому. Ми відвідаємо всі три. Неоренесансний і необароковий співкафедральний собор гордо здіймається біля яхтової гавані й чудового Морського музею, навпроти Центрального вокзалу.
Його освячено 1887 року як перший католицький храм, збудований у місті над Амстелом після закінчення переслідувань, і він перейняв культ від «попереднього» храму св. Миколая, сьогодні музею прихованої церкви Ons’ Lieve Heer op Solder.
Титул співкафедрального собору Гарлемсько-Амстердамської дієцезії храм отримав у березні 2025 року, під час святкування 750-річчя Амстердама.
З цієї нагоди до нього перенесли монументальне крісло XIX століття, яке слугувало єпископською катедрою після відновлення Гарлемської дієцезії 1853 року. Першим 4 березня 1853 року на нього сів єпископ Франциск Якоб ван Вре; сьогодні ним користується єпископ Ян Гендрікс.
Після того як протестанти заборонили католицький культ, католики почали облаштовувати у своїх домах приховані церкви (schuilkerk). Лише в Амстердамі їх було понад десяток. Найвідоміша – «Наш любий Господь на горищі», сьогодні всесвітньо відомий музей, що документує життя католиків упродовж 270 років переслідувань. Він входить до сотні найважливіших нідерландських пам’яток зі списку державної агенції культурної спадщини. Європейський Союз також офіційно вніс його до переліку «Знака європейської спадщини».
Крім чудово збереженої маленької церкви, де є все потрібне, зокрема орган, відвідувачі бачать і оригінальні історичні інтер’єри міського будинку заможного амстердамського купця XVII століття. У церкві раз на місяць служиться Меса. Кілька років тому крайньоліва міська влада вирішила позбавити музей Ons’ Lieve Heer op Solder фінансування й передати кошти, зокрема, колективам темношкірих. Це викликало таке обурення в країні й за кордоном, що гроші знайшлися й музей існує досі.
Oudekerk дослівно означає «стара церква», і назва влучна, бо церква, освячена 720 років тому, була першим храмом, збудованим у селі, заснованому біля греблі на річці Амстел. Саме тут спершу зберігалася Чудесна гостія, перш ніж 1347 року для неї збудували особливу святиню Heilige Stede. Вона присвячена св. Миколаєві Мирлікійському, покровителеві моряків.
Тут поховані славетний композитор Ян Пітерсзон Свелінк і дружина Рембрандта Саскія. У XVI столітті, як і інші нідерландські храми, вона стала жертвою іконоборства й перейшла до протестантів. Коли на головній площі Дам збудували Nieuwekerk («нову церкву») і ратушу (королівський палац), Oudekerk втратила значення, але сьогодні вона знову сповнена життя завдяки туризму, концертам і виставкам.
Вона входить до сотні найважливіших нідерландських пам’яток зі списку державної агенції культурної спадщини. Нідерландці – народ мореплавців, тож храми будували… корабельні теслі. Тому їхні дерев’яні склепіння дивно нагадують перевернуті корпуси кораблів. В Oudekerk це добре видно.
Ренесансно-барокова Westerkerk («західна церква» – і Амстердам, як Утрехт, мав «хрест церков») стала першою церквою в місті, збудованою від початку як протестантська, і це відбивається в її вигляді. Це гарний приклад нідерландського бароко й багатства амстердамської Золотої доби, але туристи з усього світу відвідують її передусім тому, що там похований найславетніший нідерландський художник Рембрандт ван Рейн. Її 87-метрова вежа – найвища церковна вежа Амстердама.
Перед церквою стоїть Гомомонумент, що нагадує про людей, переслідуваних або вбитих через гомосексуальну орієнтацію. Він має форму рожевого трикутника, бо такий знак німці змушували їх носити під час війни, коли знищували їх разом з євреями та ромами. Симпатія, якою сьогодні користуються гомосексуальні люди в Нідерландах, може здивувати поляків, але вона випливає з того, що ще кілька десятиліть тому там діяли суворі закони проти гомосексуалів. Досі живуть люди, яких за це ув’язнювали…
Heilige Stede («святе місце») була готичною церквою, збудованою спеціально для Чудесної гостії – свідка Амстердамського чуда 15 березня 1345 року. До святині приходили прочани з багатьох європейських країн, найславетнішим з них був імператор Максиміліан Габсбург (якого чудесно зцілено). Там звершувалися богослужіння з найкращою музикою того часу й величні процесії. 1578 року, попри героїчну оборону амстердамських жінок, Heilige Stede захопили протестанти. Вони знищили все її оздоблення (єдине, що вдалося врятувати, сховавши заздалегідь, – чудово ілюмінований музичний рукопис, так званий Кодекс Окко) і перетворили храм на стайню та склад. Стіни вціліли, але 1908 року їх теж знесли – войовничі протестантські «яструби» не могли стерпіти відродження католицизму, яке виявлялося, зокрема, у постанні Тихої процесії, і вирішили прибрати всі залишки культу Найсвятіших Тайн. Славетному католицькому архітекторові П’єрові Кейперсу вдалося врятувати кілька фрагментів кам’яних елементів. 1988 року врятовану ним колону встановили на престижній вулиці Рокін на згадку про те, що тут колись стояла Heilige Stede.
Приїхати на прощу до Нідерландів і не відвідати бегінаж було б просто блюзнірством. Бегардів і бегінок – тих побожних людей, які не були богопосвяченими в строгому сенсі, але за прикладом богопосвячених вели спільне життя й побожні практики, – ми пов’язуємо із Середньовіччям, а тим часом остання амстердамська бегінка померла лише 1971 року! Бегінажі були єдиною католицькою установою, що вціліла після приходу протестантів до влади в Нідерландах: будинки в ряд у них були приватною власністю окремих бегінок, а не церковним майном, тож їх не можна було конфіскувати. Амстердамський бегінаж розташований у самому центрі міста, і після знесення Heilige Stede його католицька каплиця – головний амстердамський осередок шанування Найсвятіших Тайн та Амстердамського чуда. Її обслуговують отці-євхаристини (еймардівці).
Церква на Крейтберзі розташована неподалік від Бегейнгофу, по другий бік каналу Сінгел. Вона на нашому маршруті як чудовий приклад монументальної й пишної неоготики, яка сьогодні є найпоширенішим стилем католицьких храмів у Нідерландах. Річ у тім, що коли наприкінці XIX століття католикам нарешті дозволили будувати храми, вони будували їх усюди водночас у наймоднішому тоді стилі. На жаль, у 1950–1970-х роках, коли країну охопила нова хвиля іконоборства, багато з цих храмів (зокрема протестантських), нерідко визначні мистецькі твори, спроєктовані найславетнішими архітекторами, було знесено. Крейтберг, як указує його присвята св. Франциску Ксаверію, належить єзуїтам. Раніше на цьому місці була прихована церква (schuilkerk), яку вони обслуговували. Сьогодні там лише кілька отців, і вони літні, але вони є й ведуть дуже жваве душпастирство. На недільних Месах церква на Крейтберзі повна, як у Польщі, а в будні служиться також щоденна Меса о 12:30.
На площі Дам поруч із Королівським палацом (колишньою ратушею) стоїть Nieuwekerk, де відбуваються інтронізації та вінчання нідерландських монархів. Місце колишнього головного престолу займає величний бароковий надгробок адмірала Міхіла де Рейтера, найбільшого національного героя, який у довгих морських війнах XVII століття врятував нідерландську незалежність, смертельно загрожену англійцями. Розміщувати гробниці героїв там, де був головний престол, тоді було поширеним кальвіністським звичаєм.
У церкві також поховані Йост ван ден Вондел – нідерландський Шекспір і таємний католик, – П. К. Гофт, найвидатніший нідерландський поет, художник Габріель Метсю, бургомістр Ніколас Тульп, відомий з картини Рембрандта «Урок анатомії доктора Ніколаса Тульпа», і Віллем Блау, славетний картограф, який установив нові стандарти в картографії.
На вулиці Спейстрат стоїть неоготична церква св. Домініка, спроєктована П’єром Кейперсом і внесена до списку національних пам’яток, яка до кінця 1960-х років належала домініканцям. Під час обох реформацій – першої в XVI столітті та її повторення в 1960-х (що так і не дійшло до Польщі) – нідерландські домініканці були в авангарді змін, і чимало з них з власної волі покинули Католицьку Церкву.
Так Орден Проповідників утратив і церкву св. Домініка в Амстердамі. Тамтешня спільнота проводила ризиковані літургійні й богословські експерименти й зрештою перетворилася на незалежну «екуменічну» спільноту, яка існує й досі.
У Гарлемі, стотисячному місті неподалік від Амстердама, є два великі кафедральні храми, обидва з іменем св. Бавона, покровителя міста. Причина, звісно, у складній релігійній історії Нідерландів. Щоб їх не плутати, зазвичай кажуть про «Старого Бавона» й «Нового Бавона».
Монументальний храм у стилі брабантської готики з пізньоготичною вежею заввишки 78 м, що займає почесне місце на головній ринковій площі міста. Споруджений від кінця XIV до початку XVI століття, він історично був головним храмом Гарлема. 1559 року папа Павло IV заснував Гарлемську дієцезію, і храм св. Бавона став її собором. Але лише через два десятиліття протестанти силою захопили місто, католицькі церковні структури скасували, а вірні мусили піти в підпілля. «Старий Бавон» – гарний приклад величезних готичних храмів, знайомих із живопису нідерландської Золотої доби, які в Середньовіччі були соборами й парафіяльними церквами багатих нідерландських міст, а в XVI столітті перейшли до кальвіністів, з інтер’єром, типовим для цього віровизнання. Тут похований художник Франс Галс. Храм славиться також чудовим органом (62 регістри й близько 5000 труб), на якому грали, зокрема, Гендель і Моцарт.
1853 року, після того як папа Пій IX відновив церковну ієрархію в Нідерландах, Гарлем знову став осідком римо-католицького єпископа. Протестантам, які тоді панували в країні, легше було терпіти католицького єпископа в Гарлемі, осторонь великих шляхів, ніж у столиці, Амстердамі. Будівництво нового собору доручили родині Кейперсів, найславетнішим нідерландським архітекторам XIX століття, які до того ж були католиками. Історичну присвяту св. Бавонові збережено.
Будівництво «Нового Бавона» завершили в 1930-х роках. Храм – один із найкращих зразків чудової нідерландської сакральної архітектури першої половини минулого століття. Його еклектичний стиль поєднує неоготичні, візантійські, східні елементи та ар-деко. Через численні бані храм називають також «KoepelKathedraal» (Собор із банями). У крипті є невеликий музей сакрального мистецтва з цінними експонатами, а ще можна піднятися на вежу, звідки краєвид сягає Північного моря. Парафіяльний будинок «Нового Бавона», сам по собі цінна пам’ятка з чудовими інтер’єрами й обстановкою початку XX століття, – резиденція єпископа Гарлема-Амстердама Яна Гендрікса.
Відпочинок або огляд, наприклад, чудового Морського музею з копією корабля Нідерландської Ост-Індської компанії.
Свята Меса в одному з храмів у центрі – залежно від домовленості з організаторами Тихої процесії – і сама Тиха процесія.

Свята Меса в каплиці Occo Hofje на Ньїве-Кейзерсграхт, 94. Назва походить від заможної родини банкірів Окко, яка також оплатила Кодекс Окко для каплиці Амстердамського чуда – Heilige Stede. Це чудово ілюмінований музичний рукопис, єдиний предмет, що вцілів із Heilige Stede, знищеної протестантами, бо її фундаторам удалося його сховати. Їхні спадкоємці відкрили його існування лише через 400 років! Occo Hofje, своєю чергою, – притулок для вдів і незаміжніх жінок, збудований 1774 року коштом тієї ж родини. Такі установи були дуже поширені в Нідерландах у XVII і XVIII століттях, але Occo Hofje призначався для католичок. У дворі є маленька каплиця з бароковим оздобленням, і саме там отці-домініканці, які провадять прощу, відслужать для учасників недільну Месу. Після Меси, за нідерландським звичаєм, заплановано частування (кава й печиво) від правління Occo Hofje. На фото – зображення Амстердамського чуда з табернакулума каплиці в Occo Hofje.
Тексти й фото: Домініка Крупінська, авторка блогу «Adoptuj kościół w Holandii”.
Захід може відбутися лише тоді, коли зголоситься достатня група учасників. Щоб подорож стала можливою, допоможіть нам, будь ласка, поширити інформацію й дійти до всіх, хто може бути зацікавлений. Ваша рання реєстрація й особиста рекомендація будуть найціннішою рекламою!
Ми переконані, що сила Церкви залежить від того, як звершується літургія. Для більшості католиків участь у Месі – основний спосіб жити вірою. Якість їхньої віри залежить від того, що вони бачать, чують і переживають на Месі. Тому ми навчаємо віри й даємо інструменти, щоб жити нею в літургії. Ми віримо, що саме так оновиться Церква.
Амстердамська процесія нагадує про колись славетне євхаристійне чудо, що сталося там 15 березня 1345 року. Понад двісті років – аж до протестантської революції – столиця Нідерландів була осідком великого прощового центру, що приваблював прочан з усієї Західної Європи.
Процесію відроджено наприкінці XIX століття, після пом’якшення антикатолицьких обмежень, але через заборону католицьких процесій, чинну до 1983 року, вона зберегла свій «прихований» характер, тобто без зовнішніх знаків культу.
Сьогодні це найбільша публічна подія Католицької Церкви в Нідерландах, вірно проведена березневої ночі аж до 2020 року, коли через спалах пандемії коронавірусу її скасували за тиждень до початку й «перенесли онлайн» – виклали записи, що супроводжували духовну участь з дому.
Цікаво, що євхаристійне чудо сталося в XIV столітті й у Кракові. Злодії викрали з храму Всіх Святих монстранцію з гостією, але, охоплені страхом, кинули її на болотах біля села Бавул, у районі теперішнього Казімежа.
Проте монстранція, що лежала в болоті, сяяла незвичайним світлом, тож її знайшли й в урочистій процесії на чолі з краківським єпископом принесли назад. На пам’ять про ці події король Казимир Великий збудував храм Тіла Христового. На ці події посилаються й організатори процесії в Кракові.
Більше про історію чуда »
Більше про краківську Тиху процесію »
Кодекс – єдиний предмет, урятований з уже неіснуючої святині Амстердамського чуда, яка до свого знищення в другій половині XVI століття прославляла місто на всю Європу.

Кодекс Окко створено на початку XVI століття в майстерні Петруса Аламіре, найкращого каліграфа свого часу. Він містить скарби франко-фламандської поліфонії XV століття. Деякі твори добре відомі й написані великими співаками епохи – Ісааком, Мутоном, Жоскеном Депре, – інші ж є творами анонімних композиторів.

Цей рукопис призначався для храму в Амстердамі – Heilige Stede, – присвяченого шануванню Найсвятіших Тайн. Храм збудовано в XIV столітті на самому місці Чуда, що сталося там у березні 1345 року.
Рукопис – єдиний предмет, що вцілів з амстердамської святині Чудесної гостії, завдяки тому що родина фундатора його сховала. Цей рукопис XVI століття, створений у славетній майстерні Петруса Аламіре, з високоякісними поліфонічними творами й гарними ілюстраціями, нащадки родини Окко зберігали 400 років, і лише кілька десятиліть тому його відкрили музикознавцям.
У березні 2020 року, після року підготовки, вокальний ансамбль «Ex Tempore» приїхав до Амстердама, щоб виконати репертуар на честь Найсвятіших Тайн із Кодексу Окко, зокрема Missa Pange lingua Жоскена Депре та інші скарби поліфонії, частина яких збереглася лише в Кодексі Окко й у тиші чекає моменту, коли знову зможе ожити.
Проте концерти довелося в останню мить скасувати через епідемію коронавірусу, але музичний матеріал, підготовлений Марселем Пересом і хором Ex Tempore, отримав нове життя у вигляді записів, зроблених єзуїтами церкви св. Франциска Ксаверія на Крейтберзі.
Їхній подкаст (нідерландська версія «Молитви в дорозі») містить три твори у виконанні хору Ex Tempore, який торік у Польщі заснував видатний французький знавець давньої церковної музики Марсель Перес саме для того, щоб повернути до життя музику каплиці Heilige Stede, збережену в так званому Кодексі Окко.

Крім короткого вступу й підсумку нідерландською, решту подкасту становлять звуки Stille Omgang і спів польського хору. За допомогою онлайн-інструментів можна стежити за мапою маршруту процесії й молитися разом із записаними звуками. Подкаст триває стільки, скільки потрібно, щоб пройти маршрут процесії амстердамськими вулицями Калверстрат, Нівендейк, Вармусстрат і Нес. Він доступний на молитовній платформі «Bidden Onderweg», яку провадять нідерландські єзуїти, за адресою https://biddenonderweg.org/speler/uitgelicht/2715.
Нижче можна послухати ширшу добірку записаних творів (11 треків); плейлист доступний також на нашому каналі Hearthis.at.
Хор Ex Tempore і концерти «Кодекс Окко» в Амстердамі та Гейло організувало Товариство Брандсми у співпраці з Домініканським літургійним центром і Фондом св. Бенедикта. Медійні патрони проєкту: Liturgia.pl, Magnificat, Christianitas, Rycerz Niepokalanej, Bemint Elkander!, Miłujcie Się! і Adeste.org.

Sign up here to receive our latest news by e-mail.