Адвентова майстерня
Ідея другого випуску Майстерні, що відбувся 10–12 грудня 2004 року, полягала в тому, щоб поділитися з Вами літургійними піснями, особливо дорогими нам. Вони «прижилися» в літургії, яку ми звершуємо, бо розповідають про Марію.
Ідея другого випуску Майстерні, що відбувся 10–12 грудня 2004 року, полягала в тому, щоб поділитися з Вами літургійними піснями, особливо дорогими нам. Вони «прижилися» в літургії, яку ми звершуємо, бо розповідають про Марію.
Заняття відбувалися в п’яти секціях: чотири чотириголосі хори і секція григоріанського хоралу.
На репетиціях ми розучували пісні, які в суботу співали під час вечірнього чування перед іконою Марії, Діви, що очікує. Ми прослухали дві доповіді про Євхаристію і взяли участь у Месах Рорате, підготовлених душпастирськими групами при домініканському монастирі. Ми звершували Утреню і брали участь у монастирській Вечірні та адорації. У неділю ми зустрілися в групах обговорення.
Офіційне відкриття майстерні лише завтра, але четвер по обіді вже сповнений праці «за лаштунками»: підготовка матеріалів, приміщень і рецепції, закупи і зустріч організаторів та керівників секцій. Рецепція починає роботу і зустрічає перші групи учасників – допомагаємо їм обрати хор і диригента, розподіляємо проживання і допомагаємо зорієнтуватися в монастирі. Утім, приїжджих поки що небагато. Схоже, завтра зранку нам доведеться прийняти понад 300 осіб одночасно…
На щастя, усі керівники хорів уже тут. Після організаційної наради команди центру сідаємо за стіл із тими, хто провадитиме майстерню: Марціном Борнус-Щициньським, Яцеком Сикульським, Пйотром Палкою, Павлом Бембенеком і Губертом Ковальським. Ми проходимо кожен пункт програми, домовляємося про перебіг занять і дізнаємося від композиторів подробиці інтерпретації їхніх творів. Спірні питання вирішуємо в обговоренні і готуємо завтрашню Утреню, до якої учасники приєднаються без репетиції.
День завершуємо вечерею в трапезній братів-домініканців. Маємо хвилину, щоб краще пізнати одне одного. У Кракові рідко буває, щоб любителі монодії та поліфонії сиділи за одним столом і готували спільний проєкт. Ще рідше можна побачити співпрацю людей із музичних середовищ Познані та Кракова. Уже зрозуміло, що майстерня стане важливою подією.
Хоча цей день і вечір були аж ніяк не бездіяльними, це, мабуть, найспокійніший час усієї майстерні. Машина запрацювала.
22:30 Останні гості залишають монастир після вечора майстерні.
День почався дуже рано. О 6:45 рецепція вже працювала на повну. Сьогодні було офіційне відкриття майстерні. Учасники прибували з раннього ранку. О 8:15 більшість із них (крім тих, хто стояв у черзі на реєстрацію) зібралася на Утреню в капітульній залі. Ми сміливо пробивалися крізь непрості мелодії, запропоновані Марціном Борнус-Щициньським. Ані на мить не завагалися, співаючи Benedictus на прикрашену мелодію першого тону, версія A. Мелодія здавалася якоюсь знайомою, хоча більшість із нас чула її вперше.
Реєстрація йшла повільно; прибували дедалі нові учасники, яких розподіляли по секціях приблизно по 60 осіб. З різних частин монастиря лунали сопрано, альти, тенори і баси, бо ранок було присвячено репетиціям за голосами. Найбільше серед тих, хто приїхав до Кракова, було сопрано (ними керував Яцек Сикульський) і альтів (Пйотр Палка). Тенорів було близько 35 (Павел Бембенек) і басів теж 35 (Губерт Ковальський). Секція хоралу під керівництвом Марціна Щициньського ґрунтовно працювала над григоріанськими антифонами. Їхню ритмічну інтерпретацію вона взяла з трактату De musica Ієроніма Моравського, домініканця, що жив у XIII столітті в Парижі.
Опівдні ми взяли участь в урочистих перших Месах новорукоположених священників-домініканців. Після обідньої перерви о 15:00 ми зібралися в базиліці на адорацію Пресвятих Тайн. Пів години ми провели в тиші, після чого о. Томаш Квецень OP виголосив доповідь про Євхаристію. Він по черзі проходив частини звершення; того дня його багатий коментар дійшов до Літургії Слова.
Близько 16:00 почалися репетиції чотириголосих хорів. Це був час поєднання окремих голосів. Хори Яцека Сикульського і Пйотра Палки мали по 70 учасників, а два інші, якими керували Губерт Ковальський і Павел Бембенек, – по 35. На жаль, краківський монастир не мав приміщень, які могли б вмістити нас в іншій пропорції. Тим часом Марцін Борнус-Щициньський із секцією хоралу розучував наступні частини Читань.
О 18:25 велике враження на нас справила Вечірня, співана разом із братами в храмі. Молитва латиною завдала нам певних труднощів, тож ми уважно, а часом і нервово стежили за братами.
О 20:30 спів на якийсь час стих, і нас поглинули інші важливі справи: вечір знайомств. Це був час розмов, знайомства і обміну досвідом. На жаль, деякі учасники були надто втомлені, щоб прийти. Мандарини і банани можна з’їсти й завтра, але чи надолужимо ми втрачені розмови…?
Завтра на нас чекає не менш насичений день; починаємо з Малого офіцію о 6:00…
Субота була найнасиченішим днем майстерні. Усе почалося до світанку і закінчилося далеко за північ.
О 6:00 група ентузіастів зібралася в базиліці, щоб сміливо проспівати Малий офіцій. Меса Рорате, що відбулася одразу після цього, зібрала значно більше вірних.
Після свіжої булочки з сиром на спільному сніданку (який хтось готував ще з 5:00) ми почали репетиції хорів. Тим часом пан Ґжеґож Юрас, викладач Державної театральної школи в Кракові, провів у кожній групі пів години занять із дикції. На жаль, вони не включали практичних вправ; пан Юрас обмежився поясненням основних засад фонетики. Через брак часу ми не змогли вгамувати свого голоду вдосконалити практичні навички. Шкода, що секція григоріанського хоралу так і не побачила пана Юраса, адже ми покладали на заняття з дикції великі надії…
Пообідній блок ми почали з адорації Пресвятих Тайн, після якої о. Томаш Квецень OP продовжив доповідь про Євхаристію. Потім ми перейшли до капітульної зали, щоб на спільній репетиції чотирьох хорів закріпити те, над чим працювали два попередні дні. Поліфоністи по черзі опинилися «під паличкою» всіх чотирьох диригентів, які надали творам остаточної форми. (Доти кожна група працювала лише з одним із них.) На цій генеральній репетиції з’явилися й солісти, які співом віршів доповнили звучання і форму пісень. Водночас монодисти під керівництвом маестро Борнуса закріплювали хоральний репертуар Читань, схиляючись, наче палеографи, над копіями рукописів XIII століття і намагаючись варіювати інтонацію відповідно до ладу. Після важкої, але вдячної праці ми пішли до базиліки, щоб приєднатися до латинської Вечірні, яку співали брати-домініканці.
Що ближче було до 21:00, то відчутнішим ставав урочистий настрій очікування чування. Він охопив усе зібрання, коли увійшла процесія з іконою Знамення, щоб розпочати чування, і тривав, доки не сягнув кульмінації у співаному Te Deum laudamus наприкінці Читань. Тієї ночі ми почули пісні, які склали А. Ґузе OP, Д. Куш OP, Я. Галушка OP, П. Палка, Я. Сикульський, П. Бембенек і бр. Єфрем. Ми почули нові – деякі дуже гарні – інтерпретації пісень, які роками знали з краківського монастиря. Було зрозуміло, що учасники приїхали не дарма і віддали всі сили. Друга частина чування відбулася в пресвітерії. Поліфоністи перейшли туди зі співом Madre de Deus (середньовічної кантиги), а потім під проводом кантора Марціна Борнус-Щициньського молилися Читаннями. Людям, не звиклим співати латиною і читати особливу нотацію, правила ритму якої не очевидні з першого погляду, було непросто, але хоральна група не занепала духом і сміливо провадила спів. Наше чування ми закінчили близько першої ночі. Аж проситься, щоб наше свято перейшло в гулянку; на жаль, перспектива ранкових занять у тематичних групах, що мали початися вже за кілька годин, відправила нас спати (ну, дехто ще мусив прибирати…).
На пізню Утреню о 8:30 прийшли лише близько тридцяти учасників. Мабуть, через утому після чування, що закінчилося за північ, інші з’явилися в капітульній залі лише о 9:00, на оголошення і подяки. О. Томаш Грабовський OP подякував і викладачам, і всім, хто брав участь в організації майстерні. Особливі слова визнання прозвучали на адресу тих, хто спонтанно запропонував допомогу.
О 9:15 почалися заняття в тематичних групах. Найпопулярнішими були заняття з постановки голосу: понад 100 осіб довірилися Яцекові Сикульському і Пйотрові Палці. Друга за чисельністю група займалася григоріанським хоралом (її, як завжди, провадив Марцін Щициньський). Великий інтерес викликали й заняття з керування схолою, де своїм досвідом поділився Губерт Ковальський. Органісти зібралися довкола Генрика Кравчика, а близько десятка композиторів розмовляли з Павлом Бембенеком. Кілька осіб зустрілися з командою Літургійного центру і висловили бажання співпрацювати з нами.
О 10:30 почалася Меса, яку відправив о. Томаш Квецень OP, він же виголосив гомілію. Під час Меси співали брати-домініканці; бенедиктинське Rorate caeli і співи Меси суботи третього тижня Адвенту нагадували нам про літургійний час. Спів на конвентуальних Месах у домініканській базиліці незмінно на високому рівні.
Оскільки організатори втомилися і мали ще багато роботи, вони вирішили не вести учасників на прогулянку Краковом, як передбачала програма. Шкода, бо це напевно був би час поділитися враженнями й зауваженнями про майстерню. Сподіваємося, що в цьому допоможе анкета, яку команда центру роздала напередодні. Для тих, хто не встиг заповнити її в Кракові, її опубліковано на нашому сайті.
Звіти: Kinga Chojnacka, Katarzyna Starzyk, Marianna Leśniak, Magdalena Głogowska, Tomasz Grabowski OP.
Наприкінці майстерні ми попросили учасників заповнити анкети з питаннями, що їм найбільше сподобалося і до чого вони мають застереження. Нижче наводимо зібрані й упорядковані думки респондентів.
На наше прохання оцінити адвентову майстерню літургійного співу відгукнулося понад сто респондентів. Середня оцінка учасників за шкалою від 1 («маю серйозні застереження щодо перебігу та/або змісту майстерні; я очікував(ла) зовсім іншого») до 5 («вона повністю справдила мої очікування; я дуже високо оцінюю її перебіг і зміст») становила 4,35 – трохи більше, ніж «я високо оцінюю перебіг і зміст майстерні, але вона трохи відрізнялася від моїх очікувань».
Диригенти хорів отримали дуже високі оцінки за професіоналізм і компетентність, а також за манеру провадження занять, віддачу, відкритість і вміння передати глибину пісень. Дехто, однак, нарікав на брак розспівування перед роботою в групах і перерв під час репетицій, а також на замало теоретичної інформації та вправ, які керівники схол могли б використовувати у власній практиці.
Хоральна група також високо оцінила компетентність свого викладача, і хоча дехто зауважував, що він забагато говорив, інші були вдячні за можливість черпати зі справжньої золотої жили знань про хорал, якою виявився пан Марцін.
Оцінили й роботу в невеликих хорах, а репетиції за голосами допомогли засвоїти матеріал. Дехто, однак, вважав, що пісень було забагато, а часу, щоб достатньо добре їх вивчити, – замало. Зауважували також, що роботу у великому хорі ускладнювала завелика кількість співаків.
Запропонований нами репертуар сподобався учасникам. Вони також оцінили можливість навчитися інтерпретувати твори.
Відповіді показали й те, що молитовний бік майстерні був дуже важливим аспектом. Учасникам сподобалося, що вони могли брати участь у Месі Рорате, Літургії годин і адорації Пресвятих Тайн. Високо оцінили й доповіді про Євхаристію, які виголосив о. Томаш Квецень OP. Дехто, однак, хотів іще більшого і пропонував надати майстерні більше характеру реколекцій.
Одні оцінили суботнє чування як гарне і гідне похвали, інші мали застереження. Вони стосувалися, наприклад, незручного розташування хору, через яке деяким співакам було погано видно диригента. Учасники занять із багатоголосого співу шкодували, що їх не ознайомили з засадами виконання монодичного співу, через що їм було дуже важко долучитися до григоріанського співу під час Читань. Критикували й форму чування: на думку деяких, вона не давала змоги зосередитися в молитві. Хтось навіть дорікнув нам літургійною некоректністю.
Скаржилися також на низьку температуру в базиліці і забагато світла під час чування (особливо під час Читань).
З недільних занять у тематичних групах найбільше оплесків здобули вправи з постановки голосу, які провадив пан Яцек Сикульський.
Великий відгук мала і зустріч із паном Ґжеґожем Юрасом, присвячена дикції, але тут багато думок були критичними. Головним закидом була відсутність практичних вправ, завдяки яким учасники могли б поліпшити свою артикуляцію. Їх розчарувало й те, що час на ці заняття обмежили лише 30 хвилинами.
Думки про організацію розділилися. Критикували перевантажену програму, яка виснажила учасників, пізнє закінчення занять і замало часу на відпочинок, відсутність планування вільного часу (наприклад, спільних обідів) і непунктуальність.
Багато хто казав, що майстерня була закороткою. Нам також сказали, що інформація про витрати була нечіткою, і запропонували заздалегідь встановити фіксований внесок за участь. Пропонували також, щоб ноти були доступні на сайті ще до початку майстерні.
Були й скарги на умови в деяких місцях проживання, де кімнати нібито були холодними. Те саме казали про приміщення для репетицій. Ця остання скарга нас здивувала, адже опалення працювало в усіх приміщеннях.
Проте дуже багато учасників хвалили організацію, зокрема якість (і естетичну) та доступність матеріалів, добре планування майстерні, інтенсивність роботи, спільні сніданки, зрозумілі вказівники до приміщень і турботу про учасників. Вони наголошували й на невимушеній, теплій атмосфері та умовах, сприятливих для молитви.
Серед пропозицій на майбутнє найбільше виділялися встановлення фіксованого внеску за участь, поділ учасників на більш і менш просунуті групи та можливість працювати з кількома диригентами.
Насамкінець додамо, що учасникам сподобалася сама ідея організувати майстерню. Їх потішили і віддача обох сторін, і результати нашої спільної праці – а саме цього ми й прагнули! Вони також сказали, що чекають на наступну – як і ми.
Підготовка й аналіз анкети: Katarzyna Starzyk.
Текст: Tomasz Grabowski OP.